Цей сайт використовує файли cookie, щоб надати вам швидше реагування та обслуговування, що персоналізується. Будь ласка, прочитайте нашу ПОЛІТИКУ КОНФІДЕЦІЙНОСТІ для отримання додаткової інформації про файли cookie, які ми використовуємо, і про те, як їх видалити або заблокувати.
  • Що хорошого в низькій ціні ОПЗ

Що хорошого в низькій ціні ОПЗ

03 травня 2018


Андрій Боренков,
Директор BDO Корпоративні Фінанси

Нова стартова ціна Одеського припортового заводу (ОПЗ) при приватизації складе еквівалент $54 млн (близько 1,4 млрд грн за поточним курсом).

Тема приватизації в Україні залишається досить болючою: з одного боку, формально вона підтримується на всіх рівнях влади і входить до переліку вимог міжнародних кредиторів та донорів, а з іншого – реальних результатів і успішної реалізації великих об'єктів поки що так і не відбулося. Більш того, питання приватизації завжди викликає гарячі суперечки в Інтернеті та медіа, оскільки практично завжди впирається в два основних протиріччя: треба обов'язково продавати чесно, але при цьому – тільки дуже дорого, тому що мова йде про народний добробут. Зазвичай поняття справедливої вартості активу не фігурує ні в Інтернет-суперечках, ні в риториці чиновників, а тим часом чесна і прозора приватизація може проходити тільки за зрозумілими правилами і на ринкових умовах.

На цьому тлі благодатною темою для обговорення стало повідомлення від керівництва Одеського Припортового Заводу про те, що стартова ціна заводу буде знижена до $54 млн, а сам завод готується до консервації потужностей через можливе зупинення поставок газу з боку давальця. Варто також згадати, що в 2016 році ОПЗ двічі виставлявся на торги за стартовою ціною близько $500 і $200 млн відповідно (тобто нова ціна – це по суті десятикратне зниження в порівнянні з першою спробою приватизації).
Всі суперечки за великим рахунком зводилися до кількох основних тез:

•    Державний менеджмент довів ОПЗ до того, що його вартість знизилася в десять разів. В обох випадках оцінку робив сертифікований оцінювач, а значить таке зниження ціни – це реальне погіршення ситуації на заводі.
•    Завод спеціально так низько оцінили, щоб непрозоро продати.
•    Завод просто не може так мало коштувати, побудувати аналогічний – це багато сотень мільйонів (якщо не мільярди) доларів.

Певна логіка є в кожному з цих зауважень, проте для того, щоб дати більш повну оцінку того, що відбувається, ми будемо керуватися такими передумовами:

•    Ми не ставимо під сумнів компетенцію оцінювачів, які робили оцінку ОПЗ в 2016 і 2018 роках, проте пам'ятаємо, що результат оцінки – це не тільки робота оцінювача, але ще й технічне завдання, яке ставить замовник, а також ті вступні, які надає замовник. Наприклад, одна з великих змінних – це борг за газ перед Ostchem Group Дмитра Фірташа (близько $190 млн), який в 2016 році намагалися активно оскаржувати. Не бачачи звітів складно судити про те, що саме і як оцінювалося. Іншими словами – стартова ціна – це не стільки про справедливу вартість, скільки про позицію продавця перед початком торгів.
•    Завод в 2018 році (з урахуванням зупинки) дійсно перебуває в економічно невигідній для продажу ситуації, проте виною цьому не тільки менеджмент, а й значні зміни на ринку газу. ОПЗ до 2014 року не працював у чисто ринкових умовах, коли всі обсяги необхідного газу купувалися б на відкритому ринку за звичайними цінами для промислових виробників. Зараз завод працює на умовах давальницької переробки (зазвичай основна причина – відсутність власного оборотного капіталу), яка також може бути незабаром зупинена. Таким чином, не до кінця коректно посилатися на колишні фінансові результати заводу, коли ситуація із закупівлею газу була зовсім іншою.
•    Вартість спорудження альтернативних потужностей з виробництва добрив не є достатньою аргументацією, оскільки основні потужності ОПЗ були побудовані від 30 до 40 років тому, а його поточна економічна ситуація далека від ідеалу (а адже саме заробіток – це і є основна кінцева мета будь-якого інвестора).

Таким чином, ми можемо виділити такі позитивні (як не дивно) моменти:

1.    Зниження базової ціни майже в 10 разів – хороший сигнал, що продавець дійсно збирається продавати актив. Встановлення високої стартової ціни – це демонстрація небажання розлучатися з активом, в той час як встановлення низької стартової ціни – навпаки, бажання продати актив за максимальною ціною, яка буде встановлена на аукціоні. Важливо, щоб в приватизації брали участь реальні стратегічні інвестори, які в процесі аукціону зможуть встановити реальну ринкову ціну, навіть якщо вона буде нижчою за попередню мрію в 200, а тим більше і в 500 млн. дол. Чим нижче стартова ціна – тим більше потенційних учасників може бути і тим краще може бути фінальний результат.
2.    Прозора приватизація ОПЗ може стати першим подібним прикладом за багато років і відкрити дорогу для нових процесів з продажу великих державних активів на аукціонах.
3.    Прихід реального інвестора дозволить відновити бізнес ОПЗ з усіма перевагами, що випливають (робочі місця, податки, позитивний вплив на зростання економіки).

Безумовно, версію про спробу організувати контрольовану приватизацію на користь кого-небудь не можна відкидати аж до завершення аукціону, однак найімовірніше, конкурс буде відносно прозорим через ряд причин:

1.    Наші іноземні кредитори і донори розраховують побачити перший відкритий процес і їх уже навряд чи влаштують якісь пояснення або симуляція процесу (як це було у випадку стартової ціни в $500 млн).
2.    ОПЗ вимагає реального інвестора, у якого буде достатньо коштів для закупівлі газу, а також можливість укладати контракти на закупівлю сировини і продаж продукції на вигідних умовах. Крім того, перед інвестором виникне і питання врегулювання конфлікту з Ostchem Group.
3.    Бізнес ОПЗ вже навряд чи такий цікавий адміністративному ресурсу і пов'язаному з ним капіталу, як до 2014 року: завдяки реформі газового ринку можливостей отримувати відносно дешевий газ (а продукцію продавати за ринковими цінами) у ОПЗ вже немає і за цією межею починається робота на реальному ринку. Цей процес несе зовсім інші ризики і куди меншу прибутковість, а тому вимагає інших зусиль і досвіду з боку інвестора і менеджменту.

Якби приватизація ОПЗ проходила істотно раніше, то вона б несла набагато більше позитиву: крім більшої виручки для держави продаж ОПЗ б демонстрував реальні кроки у боротьбі з корупцією, оскільки свідомий висновок прибуткового активу з-під контролю адміністративного ресурсу – це реальне скорочення корупційних можливостей. Тепер же, коли завод перебуває на межі зупинки і не особливо цікавий, приватизація може служити тільки вітриною для початку прозорої приватизації, якщо за ОПЗ будуть інші об'єкти.

Низька стартова ціна – це не така вже й велика проблема, оскільки основна мета приватизації, на якій наполягають західні партнери – це виведення прибуткових активів з-під контролю держави (в той час як висока виручка від такого продажу – це тільки приємний бонус). Контроль над державними підприємствами – це значна частина корупційної ренти, до якої багато хто прагне, і яка забезпечує можливість утримуватися при владі.

Будемо уважно спостерігати за аукціоном, адже початок справжньої приватизації – це така ж важлива вимога для розвитку країни, як і відкриття ринку землі, а за ефектом на скорочення корупційної бази – навіть важливіша.

Оригінал читайте на сайті журналу Новое Время і Радио НВ.
 

 

 

{% if (CurrentDocument.DocumentUrlPath.Contains("services")) { %} {% } |(user)mbondar@bdo.ua|(hash)5ac0c06a481b9cf710543a8201cee6165e6818acb714fd24902da6f6b6794b37%}