BDO в Україні про роль громад і держави у відбудові України

Відбудова України продемонструвала, що ефективність державного управління формується не лише на центральному рівні. Центральна влада визначає правила, пріоритети, бюджетні рамки і механізми контролю. Однак практична реалізація відновлення відбувається насамперед у громадах — там, де необхідно відновлювати житло, дороги, комунальну інфраструктуру, освітні та медичні заклади.

За оцінкою RDNA5, станом на кінець 2025 року потреби України у відновленні та реконструкції становили USD 587,7 млрд, тоді як прямі збитки оцінювалися у USD 195,1 млрд. Масштаб цих завдань робить відбудову неможливою без активної участі місцевого рівня управління, бізнесу та міжнародних партнерів.¹

Що змінила децентралізація

Реформа децентралізації, розпочата у 2014 році, суттєво змінила систему місцевого самоврядування. У результаті було сформовано 1469 територіальних громад, а кількість районів скорочено із 490 до 136. Це означало перехід від фрагментованої системи дрібних одиниць до більш консолідованого базового рівня, який отримав ширші повноваження і ресурсну базу.

Одним з найбільш показових результатів стала фінансова децентралізація. Доходи місцевих бюджетів зросли із 68,6 млрд грн у 2014 році до 275 млрд грн у 2019 році. Водночас державна підтримка регіонального розвитку збільшилася із 0,5 млрд грн до 20,75 млрд грн, що дозволило реалізувати понад 12 тис. місцевих і регіональних проєктів.

Крім фінансових ресурсів, громади отримали ширші повноваження у сфері надання адміністративних послуг, управління земельними ресурсами та розвитку територій. У результаті місцевий рівень перетворився з переважно виконавця рішень центральної влади на самостійного учасника розвитку територій.²

Розподіл повноважень між центром і громадами

Децентралізація не означала зменшення ролі держави. Центральний рівень залишається відповідальним за формування політики, законодавства, національних програм фінансування, координацію міжнародної допомоги та систему управління публічними інвестиціями.

Натомість громади відповідають за визначення локальних потреб і реалізацію конкретних проєктів на своїй території. Саме вони приймають рішення щодо відновлення комунальної інфраструктури, роботи шкіл, лікарень, систем водо- і теплопостачання та інших критично важливих об’єктів.

Чому місцевий рівень часто ефективніший у відбудові

Практика воєнного часу показала, що місцева влада має перевагу там, де необхідна швидка реакція і ґрунтовне розуміння потреб населення. Саме громади стали першою ланкою реагування під час атак на енергетичну інфраструктуру, забезпечуючи роботу критичних об’єктів, резервне теплопостачання, водопостачання і функціонування базових послуг.

Однак ця перевага має свої межі. Масштабні інфраструктурні проєкти потребують державного фінансування, донорської підтримки, погоджень, проєктної документації та відповідності встановленим процедурам. Тому локальна оперативність сама по собі не гарантує успішної реалізації великих проєктів відбудови.³

Показовим прикладом є реагування на масовані атаки на енергетичну інфраструктуру взимку 2022–2023 років (а надалі — і в 2025-2026). Центральний рівень забезпечував загальну координацію енергосистеми, однак практичні рішення часто ухвалювалися на рівні областей і громад. Саме обласні військові адміністрації разом з місцевими енергетичними та комунальними службами визначали пріоритетність підключення лікарень, водоканалів, котелень, пунктів незламності та інших критичних об’єктів до резервного живлення, координували аварійні бригади й комунікацію з населенням. Це показало, що в кризових умовах ефективність відновлення залежить не лише від центральної координації, а й від здатності місцевого рівня швидко бачити потреби конкретної території та організовувати практичне виконання.

Головний виклик: нерівна спроможність громад

Попри розширення повноважень, українські громади суттєво відрізняються за рівнем ресурсів і кадрової спроможності. Частина громад має сильну економічну базу і досвід роботи з міжнародними партнерами, тоді як прифронтові та постраждалі території стикаються з нестачею фінансових, людських та інституційних ресурсів.

Це підтверджується й державною політикою. У Державному бюджеті на 2025 рік передбачено 36,5 млрд грн додаткової дотації для громад, що постраждали від збройної агресії РФ.⁴

Водночас відбудова вимагає нових компетенцій: підготовки інвестиційних проєктів, розробки техніко-економічних обґрунтувань, роботи з міжнародними фінансовими організаціями, грантовими програмами та публічними інвестиціями. Саме нестача таких фахівців нині часто стає обмеженням для залучення фінансування.

Реформа управління публічними інвестиціями⁵ та система DREAM⁶ створюють більш прозорі механізми відбору проєктів, але водночас висувають вищі вимоги до якості їхньої підготовки. Через це проблема відбудови дедалі частіше полягає не лише в нестачі коштів, а й у нестачі готових якісних проєктів.

У таких умовах додатковим ресурсом може бути залучення зовнішньої експертизи. Зокрема, BDO в Україні має практичний досвід супроводу проєктів розвитку та відновлення, що дозволяє надавати громадам підтримку в підготовці проєктної документації, пошуку джерел фінансування та структуруванні інвестиційних ініціатив. Це сприяє підвищенню спроможності громад ефективно залучати кошти для реалізації проєктів відбудови.

Зокрема, BDO в Україні надає послуги з комплексного аналізу, підготовки та доопрацювання інвестиційних проєктів, зокрема ринковий і фінансовий аналіз, розробку фінансових моделей та підготовку документації відповідно до вимог міжнародних інвесторів і донорів. Це допомагає підвищити якість проєктів та їхню готовність до залучення фінансування.

Додатковим викликом залишається ризик дублювання функцій між центральними органами влади, обласними адміністраціями та громадами. Нечіткий розподіл відповідальності може уповільнювати ухвалення рішень, створювати додаткові погоджувальні процедури та знижувати ефективність використання ресурсів, особливо при реалізації проєктів відбудови за участі кількох джерел фінансування.

Аналогічною проблемою є і нерівномірний рівень комунікації між муніципалітетами на етапі планування інвестиційних проєктів і проєктів відбудови: так, складні проєкти, що дотичні до кількох громад одночасно (наприклад, водогони чи потужні інфраструктурні об’єкти) можуть містити високий рівень дублювання ще на етапі планування через відсутність початкової координації для спільної реалізації такого складного проєкту.

Фінансування та кооперація

Місцеві бюджети не можуть самостійно профінансувати відбудову в необхідних масштабах, однак громади залишаються важливими співфінансистами та замовниками проєктів. У 2025 році для муніципального та інфраструктурного відновлення були передбачені окремі державні програми, а Єдиний проєктний портфель публічних інвестицій містив 750 проєктів загальною вартістю 2,36 трлн грн.⁷

Важливим інструментом посилення спроможності громад залишається міжмуніципальна співпраця. За десять років дії Закону України «Про співробітництво територіальних громад» було укладено понад 1000 відповідних договорів що дозволило громадам спільно реалізовувати проєкти, делегувати завдання, створювати спільні установи або фінансувати спільну інфраструктуру.⁸

Паралельно розвивається міжнародне партнерство громад з муніципалітетами країн ЄС, яке сприяє залученню фінансування та управлінського досвіду, зокрема програмою «Мости довіри». Програма реалізується за підтримки U-LEAD з Європою та Ради європейських муніципалітетів і регіонів (CEMR). Додатково Асоціація міст України адмініструє Всеукраїнську базу міжнародних партнерств, яка вже налічує понад 1,7 тис. міжмуніципальних зв’язків між українськими та іноземними громадами, що свідчить про швидке розширення міжнародної співпраці на місцевому рівні.^9,10

Не менш важливою є взаємодія з приватним сектором. Враховуючи масштаб потреб відновлення, міжнародні організації прямо вказують на необхідність ширшого залучення приватного капіталу. Тому громади дедалі частіше змушені працювати не лише з бюджетними коштами, а й з механізмами державно-приватного партнерства, інвесторами та міжнародними фінансовими інституціями.

Висновок

Децентралізація стала однією з найважливіших інституційних реформ України, створивши основу для більш самостійного та фінансово спроможного місцевого самоврядування. В умовах війни вона довела практичну цінність, дозволивши громадам швидше реагувати на потреби населення та брати активну участь у процесах відновлення.

Водночас наступний етап відбудови вимагатиме не лише фінансових ресурсів, а й якісної підготовки проєктів, професійного управління та ефективної співпраці між державою, громадами та бізнесом. Саме від здатності поєднати ці елементи значною мірою залежатиме успішність відновлення України в довгостроковій перспективі.

Потребуєте додаткової інформації чи консультації? Звертайтеся до нас.

____________________________________________________

Використані джерела:

Центральний vs місцевий рівень: