В сучасному світі цифровізація перестала бути просто трендом, — вона стала необхідною умовою розвитку, особливо для сфери освіти. Від ВНЗ очікують не лише актуальності знань, а й здатності організувати гнучкий, інтерактивний, технологічно оснащений навчальний процес.
Проте наскільки реальною є така трансформація для українських закладів вищої та фахової передвищої освіти?
Щоб відповісти на це запитання, ми провели опитування серед понад 60 освітніх установ України. Основною метою було зібрати дані про рівень готовності до цифрової трансформації, наявні інструменти, ступінь використання штучного інтелекту, а також основні бар’єри, які заважають впровадженню цифрових рішень.
Варто зауважити, що до участі в дослідженні долучилися саме заклади вищої та фахової передвищої освіти: університети, академії, коледжі та інститути. Опитування не охоплювало загальноосвітні школи, ліцеї чи гімназії, адже умови та масштаби цифровізації в них істотно відрізняються.
Рівень готовності до цифрової трансформації
За результатами опитування понад 60 українських закладів освіти (більшість респондентів) оцінюють свій заклад як частково готовий до цифрової трансформації. Такий варіант відповіді обрала приблизно половина опитаних. Лише 19% не надали однозначної відповіді на питання. Решта респондентів зазначили, що їхні заклади повністю готові до цифрової трансформації (28%). 
Найбільший сегмент припадає на «частково готових» до змін, тоді як частки тих, хто «повністю готовий», а також «невизначених» — суттєво менші. Такий профіль відповідає очікуванням для галузі, що перебуває в процесі активного навчання та адаптації до цифрових інновацій.
Поширені цифрові інструменти
Цифрові інструменти вже стали повсякденною частиною діяльності закладів освіти. Практично всі опитані використовують базові платформи для онлайн-комунікації та навчання. Найпоширенішими є системи дистанційного навчання (LMS — Learning Management System) та засоби відеозв’язку. Зокрема, багато закладів впровадили LMS (серед найпопулярніших є Moodle), що дозволяють керувати навчальним процесом онлайн. Відеоконференцзв’язок через Zoom, Google Meet чи аналогічні платформи став звичним інструментом для проведення лекцій, нарад і захистів, — його застосовують практично всі заклади.
Широко використовуються і хмарні рішення для співпраці та зберігання даних. Більшість університетів послуговується сервісами на кшталт Google Диску, Microsoft 365 або аналогів для спільної роботи з документами та резервування інформації. Натомість ERP-системи (системи планування ресурсів підприємства) та системи електронного документообігу поки що не настільки масові. Лише окремі великі заклади впровадили повноцінні ERP-рішення чи внутрішні інформаційні системи на зразок «Деканат». Близько третини опитаних згадують про наявність у них електронного документообігу або ERP-системи, тоді як інші поки обходяться без них або знаходяться на етапі впровадження.
Використання ШІ в освітньому процесі
Інструменти штучного інтелекту (ШІ) лише починають входити до практики українських ЗВО, проте інтерес до них уже значний. Абсолютна більшість респондентів обізнані із сучасними AI-рішеннями: найперше, з ChatGPT. Цей інструмент генерування тексту згадувався у відповідях найчастіше. Окрім ChatGPT, деякі учасники опитування назвали також інші ШІ-продукти, генеративні моделі зображень на кшталт MidJourney, а подекуди й інші сервіси (наприклад, Anthropic Claude або експериментальні розробки Google). Це свідчить про те, що прогресивні викладачі та ІТ-фахівці в освітній сфері активно стежать за появою нових AI-інструментів.
Втім, реальне впровадження штучного інтелекту виявилося досить поширеним. Приблизно 83% закладів повідомили, що використовують безкоштовні ШІ-інструменти в освітній або адміністративній діяльності, а 3% — платні. Наприклад, експериментують з ChatGPT для підготовки матеріалів чи автоматизації рутинних завдань. Близько 9% опитаних планують впровадження, але не знають, як це зробити. Водночас 5% закладів зізнаються, що поки не використовують жодних AI-інструментів, часто через брак експертизи або розуміння, як саме ШІ може бути інтегровано в навчальний процес.
Основні бар’єри впровадження
Опитані заклади освіти досить одностайні у визначенні бар’єрів на шляху цифрової трансформації. Найчастіше згадуються чинники, пов’язані з ресурсами та підготовкою персоналу.
- Нестача фінансування — ключова перешкода, яку називає більшість респондентів. Обмежені бюджети уповільнюють закупівлю сучасної техніки, програмного забезпечення, ліцензій на професійні платформи. Брак коштів змушує заклади шукати безкоштовні або саморобні рішення, що не завжди відповідають потребам.
- Застаріла матеріально-технічна база: багато закладів потребують оновлення обладнання та інфраструктури. Брак сучасних технічних ресурсів (комп’ютерів, мережевого обладнання, серверів тощо) було відзначено як суттєвий бар’єр. Відповідно, потреба в закупівлі чи модернізації техніки стоїть на порядку денному майже всюди.
- Дефіцит ІТ-компетенцій та потреба в навчанні персоналу. Чимало респондентів вказали на брак кваліфікованого персоналу або недостатню цифрову грамотність працівників. Викладачам і адміністрації часто не вистачає навичок для ефективного використання нових систем, тому й необхідні масштабні тренінги та підвищення кваліфікації. Без інвестицій в розвиток цифрових навичок навіть наявні інструменти можуть залишатися недовикористаними.
- Опір змінам і підтримка керівництва. Культурні та організаційні бар’єри теж грають роль. Деякі учасники опитування зауважили опір впровадженню змін серед частини колективу; наприклад, окремі викладачі неохоче переймають нові технології або сумніваються в їхній ефективності. Важливим фактором є і підтримка керівництва: якщо адміністрація закладу не має чіткої волі до цифровізації або не формує відповідної стратегії, процес упровадження розпорошується.
- Відсутність цілісної стратегії. Окремо респонденти відзначали, що бракує довгострокового планування цифрової трансформації. Багато заходів впроваджується точково, без загального плану, що знижує ефективність. Формування стратегічного бачення розвитку цифрових технологій в закладі це ще один виклик, з яким стикаються установи.
Відмінності та моделі цифровізації
Аналіз відповідей показує декілька цікавих відмінностей між різними групами респондентів та закладами. За категоріями персоналу. Науково-педагогічні працівники (викладачі) дещо критичніше оцінюють цифрову готовність своїх закладів, частіше вибираючи варіант «частково готовий». Вони ж наголошують на практичних складнощах впровадження: від нестачі навченого персоналу до технічних проблем в аудиторіях. Натомість представники адміністрації більш схильні відзначати стратегічні аспекти. В їхніх відповідях частіше звучать тези про необхідність фінансування, підтримки на рівні керівництва та формування загальної стратегії розвитку. Водночас адміністрація іноді демонструє більший оптимізм щодо повної готовності: окремі управлінці вважають, що базові передумови для цифровізації вже створені (інфраструктура, політики), і заклад майже готовий до трансформації. Цей розрив у сприйнятті підкреслює важливість внутрішньої комунікації: успішна цифровізація потребує, щоб і керівництво, і викладачі однаково розуміли цілі та проблеми процесу.
За типами закладів. Відповіді свідчать, що профіль і масштаб університету впливають на характер цифрової трансформації. Великі національні університети та заклади технічного профілю, зазвичай, демонструють більш комплексний підхід. Вони частіше впроваджують власні ІТ-системи (наприклад, корпоративні портали, ERP для управління ресурсами, спеціалізовані навчальні платформи) і можуть похвалитися вищим рівнем ІТ-інфраструктури. У таких закладах зустрічаються випадки повної готовності або близької до того: цифровізація розглядається як стратегічний пріоритет, інвестуються значні кошти.
Менші за розміром або гуманітарні заклади освіти здебільшого йдуть шляхом фрагментарної цифровізації. Вони покладаються на готові рішення (часто безкоштовні): використовують стандартні LMS та хмарні сервіси, але рідко розробляють щось власне. Цифрові інновації впроваджуються у відповідь на нагальні потреби (наприклад, дистанційне навчання під час пандемії), проте відсутня єдина система, що об’єднує всі процеси. Готовність таких закладів оцінюється як часткова; їм бракує і ресурсів, і кадрів для стрибка до повної цифрової трансформації.
Типові моделі цифровізації
З урахуванням цих відмінностей можна виокремити кілька умовних моделей:- «Лідери цифрової трансформації»: великі університети або інститути, які повністю готові або близькі до цього. У них впроваджено широкий спектр рішень: від LMS і відеозв’язку до ERP та СЕД; існує підтримка керівництва і стратегія розвитку ІТ. Таких закладів небагато, але вони задають напрям для всієї галузі.
- «Прагматичні експериментатори»: більшість опитаних належать до цієї групи. Вони частково цифровізовані: активно використовують окремі інструменти (передусім для навчання і комунікації), постійно пробують нові платформи, але підхід залишається точковим. Ці заклади усвідомлюють важливість цифрових змін і наразі усувають ключові бар’єри (оновлюють техніку, навчають персонал, розробляють плани). Саме ця група становить ядро поточної цифрової трансформації в Україні.
- «Наздоганяючі»: заклади, що поки перебувають на початковому етапі цифровізації. Вони користуються мінімально необхідними технологіями, часто вимушено (наприклад, лише відеозв’язок для онлайн-занять), і не мають цілісної стратегії. Бар’єри для них особливо відчутні: критично бракує фінансів, обладнання, а іноді й розуміння з боку частини персоналу. Для переходу на новий рівень їм потрібна додаткова підтримка та ресурси.
У підсумку, опитування показує, що українська освітня сфера впевнено рухається до цифрової трансформації, хоча й неоднорідно. Більшість закладів вже оволоділи базовими цифровими інструментами і усвідомлюють свої слабкі місця. Ключовими завданнями на найближчу перспективу залишаються: подолання ресурсних обмежень, підготовка кадрів до роботи з новими технологіями та формування єдиної стратегії цифрового розвитку. З огляду на швидкий прогрес (зокрема у сфері ШІ) і накопичений досвід лідерів, можна очікувати, що відставання «наздоганяючих» поступово скорочуватиметься, а загальний рівень цифрової готовності українських закладів освіти неухильно зростатиме.
Компанія BDO в Україні провела вебінар для представників закладів вищої освіти на тему «Використання штучного інтелекту для оптимізації діяльності в освітніх закладах». Під час заходу обговорювалися практичні інструменти ШІ, зокрема для автоматизації перекладів, створення презентацій, а також побудови безпечного цифрового середовища. Особливу увагу було приділено ролі Microsoft у забезпеченні технологічної основи для цифрової трансформації освіти.
Для закладів вищої освіти, які прагнуть ефективно реалізувати цифрову трансформацію, рекомендуємо звернутися до команди BDO Україна за професійною підтримкою.
Експерти BDO Україна надають підтримку у впровадженні сучасних рішень на базі Microsoft, включно з інструментами штучного інтелекту, адаптованими до потреб вашого закладу, і забезпечують супровід на всіх етапах цифрової трансформації.
