Оцінка нерухомості — професійний процес визначення вартості об’єкта нерухомого майна на конкретну дату з урахуванням його фізичних, правових і економічних характеристик.
Ринкова вартість нерухомості — найбільш імовірна ціна, за якою об’єкт нерухомості може бути проданий на відкритому ринку між незалежними та обізнаними сторонами без примусу.
Незалежна оцінка нерухомості — оцінка, виконана сертифікованим оцінювачем, який не має особистої або фінансової зацікавленості в результаті оцінювання.
Звіт про оцінку нерухомості — офіційний письмовий документ, що містить опис об’єкта, мету оцінки, застосовані методи, розрахунки та фінальний висновок про його вартість.
Об’єкт оцінки — конкретний об’єкт нерухомості, щодо якого проводиться оцінка: будівля, споруда, приміщення або земельна ділянка.
Житлова нерухомість — об’єкти нерухомості, призначені для проживання, зокрема квартири, житлові будинки, котеджі.
Комерційна нерухомість — нерухомість, що використовується для ведення бізнесу: офісні, торговельні, складські, виробничі приміщення.
Земельна ділянка — частина земної поверхні з установленими межами та правовим статусом, яка може бути окремим об’єктом оцінки.
Порівняльний підхід до оцінки — метод визначення вартості нерухомості шляхом аналізу цін продажу або пропозицій аналогічних об’єктів на ринку.
Дохідний підхід до оцінки — метод оцінки, який базується на прогнозуванні майбутніх доходів від використання об’єкта нерухомості та їхньої капіталізації або дисконтування.
Витратний підхід до оцінки — метод оцінки, що визначає вартість об’єкта на основі витрат на його відтворення або заміщення з урахуванням фізичного та функціонального зносу.
Оціночна дата — дата, станом на яку визначається вартість нерухомості, незалежно від дати складання звіту.
Мета оцінки — причина проведення оцінки нерухомості, наприклад купівля-продаж, фінансування, оподаткування, судовий спір або інвестиційний аналіз.
Найкраще та найбільш ефективне використання — використання об’єкта нерухомості, яке є юридично допустимим, фізично можливим та економічно доцільним і забезпечує максимальну вартість.
Фізичний знос — зменшення вартості нерухомості внаслідок її фізичного старіння або пошкоджень.
Функціональний знос — зниження вартості об’єкта через застарілі планувальні, технічні або експлуатаційні характеристики.
Економічне (зовнішнє) знецінення — зменшення вартості нерухомості через зовнішні фактори, зокрема зміни ринку, економічні умови або регуляторні обмеження.
Аналіз ринку нерухомості — дослідження попиту, пропозиції, цінових тенденцій та конкурентного середовища для обґрунтування результатів оцінки.
Капіталізація доходу — метод визначення вартості об’єкта шляхом перетворення стабільного доходу у вартість за допомогою коефіцієнта капіталізації.
Дисконтування грошових потоків — метод оцінки, що визначає поточну вартість нерухомості на основі прогнозованих майбутніх грошових потоків.
Правовий аналіз об’єкта — перевірка правового статусу нерухомості, включно з правами власності, обмеженнями та обтяженнями.
Ліквідність нерухомості — ступінь здатності об’єкта бути реалізованим на ринку протягом розумного строку без суттєвого зниження ціни.
Інвестиційна вартість — вартість об’єкта нерухомості для конкретного інвестора з урахуванням його індивідуальних цілей та очікувань.
Міжнародні стандарти оцінки (IVS) — набір принципів і вимог, що забезпечують єдиний підхід до оцінки активів у міжнародній практиці.